Ведучого «Миколиної погоди» звинувачували у замаху на вбивство: деталі арешту

Відомий український телеведучий Микола Луценко, який на початку червня відновив кар’єру через 8 років після інсульту, вперше зізнався, що сидів у в’язниці. Подробиці свого арешту радянськими спецслужбами зірка програми «Миколина погода» розкрив під час інтерв’ю для ютуб-каналу журналістки Аліни Доротюк.

За словами Миколи, інцидент трапився у 1980 році, коли він був студентом. Знаменитість потрапив в неприємну ситуацію разом зі своїм однокурсником, актором Віктором Андрієнком, який у той період підробляв каскадером на кіностудії. Друзі гуляли Києвом після того, як Андрієнко отримав зарплату, і біля готелю «Русь» зустріли румунських туристів, що пропонували купити у них джинси. Луценко пожартував, що раніше бавовняні джинси були символом статусу більше, ніж Lexus чи Louis Vuitton.

Читайте також: Сумська висловилася про рішення молодшої дочки відмовитись від акторської кар’єри

Віктор погодився на покупку, вони залишилися чекати біля продуктового магазину, поки румуни принесуть джинси з готелю. Як тільки Андрієнко розплатився, до них підійшли співробітники КДБ і розпитували, чи не давали їм іноземці антирадянську літературу.

Під приводом написання пояснень агенти відвезли їх до готелю, але насправді змусили персонал підписати неправдиві свідчення про те, що студенти утискали румунів, лаялися матом і поводилися агресивно. За словами Луценка, ситуація була настільки абсурдною, що їх з Віктором навіть звинувачували у замаху на вбивство румунів.

«Нас звинувачували в тому, що ми вбивали румунів, хоча ніхто їх не чіпав. Але їм треба було щось придумати. Вони вигадали, що ми чіплялися, матами їх крили, викручували їм руки, і ті жіночки підписали, хоча мені юрист розказував, що не було ж позову з тієї сторони та нас не могли судити», — згадав Луценко.

Обидва провели ніч у слідчому ізоляторі, а наступного ранку їх доставили до Печерського суду. Зрештою справу перекваліфікували на «хуліганство», і Луценка та Андрієнка засудили до 15 діб позбавлення волі, незважаючи на відсутність потерпілих, реального обвинувачення та доказів.

Після звільнення їхні неприємності продовжилися. Представники комуністичної партії ледь не виключили їх з університету, проводили публічні осуди на комсомольських зборах. Крім того, багато хто з їхніх близьких друзів відвернулися від них.

Печать страницы