Олександр Пономарьов
Популярний співак Олександр Пономарьов ще у жодному інтерв’ю не розповідав про свого батька. Виняток зробив для програми “Ранок з Україною” на каналі “Україна” з ведучими Марією Мельник та Григорієм Германом. У рубриці “Зіркові тати” артист поділився спогадами про батька.
Батько Олександра, Валерій Пономарьов, за професією – токар шостого розряду. Він мав не лише міцну руку, а й силу характеру. Привчав сина змалечку себе захищати, підтримував в усіх його захопленнях. З 6-річного віку Олександр почав займатися боксом, та через травму хлопцеві довелося покинути спорт. І тоді батьки назбирали грошей на перший музичний інструмент, хоч родина ніколи не була багатою.
Не вистачало грошей, щоб поїсти. Я це пам’ятаю, коли їли цибулю з хлібом, пригадав Олександр Пономарьов в ефірі каналу “Україна”.
Олександр Пономарьов
Та саме завдяки тому першому синтезатору 14-річного Сашка стали запрошувати на весілля, а за рік узяли на роботу – в ресторан. Так у 17 років Пономарьов наспівав на свою першу машину. Тоді батько дуже радів за сина.
У 24 Пономарьов уже їздив із гастролями по всій Україні. Того дня, у червні 97-го, готувався до концерту у Трускавці.
Він мені зателефонував, запитав: “Як справи?” Кажу: “Нормально. А чому на мобільний? Щось термінове?” – “Ні, просто хотів тебе почути”. І через дві години його не стало. Серце зупинилося. Я співав зі сльозами на очах. Сказав, що в мене помер батько. Якби не сказав, люди б не зрозуміли, що зі мною відбувається, каже співак у програмі “Ранок з Україною” та пригадує, що тоді мусив вийти на сцену, адже була повна зала і всі квитки були розкуплені.
Олександр Пономарьов
На згадку про батька лишилося тільки одне фото. Після смерті мами у 2004-му сімейні фотоархіви загубилися. Та не спогади. Найбільше Пономарьов шкодує, що батько не побачив онуків, пішов, коли йому було всього 50. Але й за ці роки Олександрові є за що сказати батькові “дякую“.
За все. Я за все вдячний своєму батькові та мамі. Вони робили все, що на той час могли, щоби я став тим, ким став, зазначив артист.
Олександр Пономарьов