Андрій Доманський
У суботу, 29 травня, о 22:10 на “Інтері” — прем’єра документального проекту власного виробництва телеканалу — “Булгаков. Великий киянин“, приуроченого до 130-річчя від дня народження письменника. Ведучі — Андрій Доманський, Жанна Тихонова та Андрій Данилевич — пройдуть по булгаковських місцях Києва і відкриють телеглядачам невідомі факти з життя нашого видатного земляка. Напередодні прем’єри Андрій Доманський розповів про зйомки фільму і про містику, з якою зіткнувся під час роботи.
Вперше познайомився з Булгаковим, коли навчався у 8 класі. “Майстер і Маргарита” було першим дорослим твором, прочитаним мною не в рамках шкільної програми, а по внутрішньому бажанню. У цьому віці я свідомо прийняв хрещення, тому мене цікавило все, що пов’язано з особистістю Христа. Мої пошуки сягали від канонічних джерел до рок-опери Вебера “Ісус Христос — суперзірка” та “Майстра і Маргарити”.
Андрій Доманський
Не можу сказати, що у мене є улюблений твір письменника, оскільки на сьогоднішній день всього Булгакова я так і не прочитав, лише базові: “Біла гвардія”, “Записки лікаря” і “Майстер і Маргарита”. Але мені близьке і резонує все, що я читав. У цих творах є певний виклик, чітка позиція автора по відношенню до мейнстріму, в якому це все створювалося. Булгаков як автор, як людина, що спостерігає реальність, не намагався користуватися готовими ідеологічними формулюваннями — царськими або радянськими, які пропонувалися згори. У нього був свій погляд, дуже мотивований, як мені здається, через душу, яку він не продав, чи не розтиражував на догоду тому, що було зручно в той час і не несло за собою ніяких ризиків для нього як людини. Ця позиція Михайла Булгакова мені дуже симпатична. Позиція, завжди гідна поваги, в будь-який час.
Андрій Доманський
На цих зйомках я вперше відчув, наскільки недавно все це відбувалося. Між періодом, коли жив Булгаков, і сьогоднішнім днем пройшло не так багато часу. Кажуть, минуле століття, Російська імперія, при якомусь царі… Неначе це було за часів динозаврів. Коли ти потрапляєш на Байкове кладовище і бачиш сучасні могили батьків Булгакова, то усвідомлюєш, що вони тотожні нашому часу і не є якимось анахронізмом, як скіфські поховання, наприклад. І розумієш, що все, що відбувається з цією людиною було наче вчора. Так, він носив інший капелюх, слухав іншу музику і сидів на меблях, виготовлених майстром Гамбсом. Але ця людина буквально вчора залишила наш світ, і все те, про що він говорив і писав, нікуди не зникло. Воно діє, функціонує і розвивається за одними і тими ж законами. Булгаков не наш сучасник з точки зору термінології, але він абсолютно сучасний письменник. Булгаков — це тут і зараз, незважаючи на те, що він пішов з життя в 1940 році.
Андрій Доманський
Зі мною трапився один випадок. Ми якраз знімали на Андріївському узвозі, навпроти будинку Булгакова. Я розповідав про те, що письменник після від’їзду з Києва повертався до рідного міста всього двічі, проїздом, разом з театром. У свій останній приїзд до Києва він трохи постояв навпроти свого будинку, але так і не увійшов всередину. У той самий момент, коли я це говорив, мене “позначила” чорна ворона, яка пролітала над моєю головою. Всі колеги завмерли на місці. Чи є в цьому якась містика? Не знаю. Не хочу наділяти ворону розумом, але в цьому був якийсь чіткий знак, який можна трактувати по-різному.
Андрій Доманський про документальний проект про Булгакова
Чому Булгакова називають головним містиком XX століття? Яким був Михайло Опанасович в різні періоди свого життя? В яких умовах формувався талант одного з найвідоміших письменників у світі? Чому багато речей, які він написав майже 100 років тому, здаються пророчими? Дивіться в документальному проекті “Булгаков. Великий киянин” — в День Києва, 29 травня, о 22:10 на телеканалі “Інтер”. До 130-річчя від дня народження відомого письменника.