Катя Осадча
Телеведуча Катя Осадча в рамках спільного з каналом “1+1” соціального проєкту “Знай своїх” розповіла історію 50-річного волонтера Володимира Гнатовського, який пішов на ризик для того, щоб урятувати незнайомих йому людей. Він зник наприкінці березня, коли вивозив людей із тимчасово окупованого Маріуполя і лише пізніше стало відомо, що чоловік потрапив у полон.
Я кожного дня казала йому: Вова, це так небезпечно, будь-ласка, будь обережним. Він мені завжди відповідав: ти не бачила того, що там відбувається, там трупи лежать просто посеред міста. Я не маю морального права залишити людей у тому пеклі. Він дуже відповідальний. Завжди переймався проблемами родини, допомагав у лікуванні батьків та часто навідувався до нас у Подільск. Від початку війни він на власному мікроавтобусі допомогав рятувати людей з Миколаєва. Але одного разу нам зателефонували з Маріуполя та сказали, що там в підвалі помирають шестеро дітей від зневоднення. В той же день він змінив свій напрямок та поїхав до Маріуполя, — розповіла сестра Володимира Лілія.
Наприкінці березня чоловік попередив сестру, що на кілька днів зникне зі зв’язку. Але ні за кілька днів, ні за тиждень він на зв’язок не вийшов. Після того, як сестра волонтера залишила заявку у телеграм-каналі “Пошук зниклих”, з нею зв’язався чоловік, який розповів, що Володимир перебував із ним в одній камері у полоні. Тоді в полон потрапили близько 30 волонтерів, які рятували маріупольців. Їх перевезли у тимчасово окуповану Оленівку на Донеччині. Окупанти пригрозили йому 10 роками позбавлення волі, але Володимиру вдалося повернути додому. Вже після його звільнення саме у цій колонії внаслідок провокації окупантів загинули близько півсотні українських полонених.
Разом зі мною у цій колонії було близько 3000 людей. Наша камера була 16 квадратних метрів. Одночасно там знаходилися 36 людей. Ми спали на підлозі по черзі. Це був справжній жах, адже витримати всі катування було дуже важко. Перші 15 діб я думав, що зійду з розуму, бо я залишив вдома хвору матір. Більш цинічних катувань я собі і уявляти не міг. Ніколи не думав, що бити людей можна з такою ненавистю. Росіяни отримували від побоїв задоволення. Нас били ногами, дубинками. Зараз я почуваю себе набагато краще. Я не шкодую, що пройшов всі ці катування, тому що я зміг допомогти людям. Я щасливий, що повернувся додому і можу бути разом з моєю родиною, — говорить Володимир.
Чоловік планує й надалі займатись волонтерством, але поки що йому потрібно пройти лікування. Володимир також організував Збір грошей на новий мікроавтобус.
Додамо, щоб подати заявку на пошук людини, потрібно написати в чат-бот @UKRescueBot. Коли дані про людину з потрібним прізвищем з’являтимуться в телеграм-каналі “Пошук зниклих”, ти отримаєш автоматичне повідомлення від робота. Якщо ти шукаєш людину в телеграм-каналі, то скористайся пошуком не лише на прізвищем, а й за допомогою хештегів під назвою населеного пункту. Наприклад, #Буча, #Ірпінь, #Маріуполь.
Також шукати рідних можна за списками, які команда проекту формує самостійно на основі даних від волонтерів та ТРО, тощо. Ці списки доступні за хештегами #списки, #евакуація. Якщо у тебе є інформація про людей, що загубилися, її можна відправити на e-mail: poshuk.war@gmail.com. Ця інформація буде оброблена та передана рідним.
Остерігайся шахраїв, які можуть дзвонити та вимагати гроші за інформацію про рідних!
Нещодавно ми розповідали про відкриття виставки фотографій про героїзм бійців “Азову”.
Печать страницы