Інфекційні хвороби («infectio» — зараження) — це група захворювань, які викликаються проникненням в організм хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів. Щоб патогенний мікроб, який потрапив в організм, міг викликати інфекційні хвороби, він повинен бути долати опірність людського організму і чинити на нього токсичну дію. Ці якості фахівці називають вірулентністю (ядовитістью). Деякі патогенні мікроорганізми вивільняють токсини (ендотоксини), в процесі саморуйнування (черевний тиф, холера). Інші збудники інфекційних захворювань виділяють токсини (екзотоксини) у процесі своєї життєдіяльності (дифтерія).
На частку інфекційних хвороб припадає 20-40% від загального числа всіх захворювань людини. Вивченням, питаннями профілактики, діагностики та лікування інфекційних захворювань займаються такі мікробіологічні та медичні дисципліни, як урологія, венерологія, епідеміологія, терапія, гінекологія, фтизіатрія, імунологія, отоларингологія, вірусологія і, звичайно, розділ медицини «інфекційні хвороби».
На сьогоднішній день число відомих науці інфекційних захворювань перевищує 1200, і ця цифра постійно збільшується. Людина протягом усього свого життя контактує з незліченною кількістю мікроорганізмів. Тим не менш, лише 1/30000 частина мікробів є збудниками інфекційних захворювань. Це грибки, бактерії, рикетсії і віруси, що володіють патогенними властивостями. Інтенсивність поширення інфекційних хвороб залежить, в основному, від соціально-побутових факторів: умов праці, харчування, житлових умов, культурного та економічного рівня населення.
Процес протікання інфекційних захворювань
Інфекційні захворювання відрізняються від неінфекційних тим, що хвороботворний агент і організм при інфекційних хворобах володіють певною біологічною активністю. Патогенний мікроорганізм є потужним подразником, в результаті впливу якого на організм виникає складний процес. З самого початку цього процесу в ньому виділяється дві основних ланки — фізіологічний стан організму і збудник інфекційного захворювання. Співвідношення між цими ланками в кожному конкретному випадку можуть бути різними залежно від етапу, фази, періоду розвитку інфекційного процесу. Необхідно враховувати, що не тільки хворі, але й видужуючі після інфекційних хвороб люди можуть служити джерелами збудників (при кишкових інфекціях, дифтерії та деяких інших). Деякі люди можуть бути носіями інфекції, но при цьому не хворіючи самі.
У розвитку патологічного процесу виділяють кілька основних стадій:
- момент зараження — відбувається проникнення хвороботворних мікробів в організм;
- інкубаційний (прихований, латентний) період — триває з моменту інфікування до прояву перших симптомів захворювання;
- продромальний період (провісник захворювання) — супроводжується невеликим підвищенням температури, головним болем, почуттям розбитості, загальним нездужанням;
- період наростання захворювання — відбувається послідовне поява ознак, характерних для певної хвороби;
- розпал хвороби — час яскраво вираженого прояву всіх специфічних для захворювання симптомів;
- період згасання захворювання — супроводжується зникненням клінічних ознак захворювання з швидким (криза) або повільним (лізис) падінням температури;
- період одужання — тривалість залежить від загального стану організму, умов, в яких знаходиться пацієнт, тяжкості перенесеного захворювання.
Після перенесеної інфекційної хвороби людина на деякий час або назавжди стає несприйнятливою до впливу її збудників (набуває імунітету).
Види інфекційних хвороб
Інфекційні захворювання підрозділяються також на зоонозні і антропонозні. До зоонозних відносяться хвороби тварин, збудники яких можуть потрапляти в організм людини і заражати його (сказ, сибірка, туляремія, ящур, бруцельоз, лептоспіроз, лістеріоз).
Антропонози є виключно людськими хворобами і передаються між людьми (кір, тиф, холера, дизентерія, натуральна віспа, черевний тиф, дифтерія). Викликані паразитами (збудниками тваринного походження — комахами, найпростішими, кліщами) захворювання називають паразитарними, або інвазійними.
Серед усіх інфекційних хвороб виділяють ряд особливо небезпечних інфекцій, званих карантинними. Вони характеризуються схильністю до швидкого поширення, високою ступенею заразності, важким епідемічним перебігом і великим ризиком швидкого летального результату. Всесвітньою організацією охорони здоров’я до цієї групи віднесені натуральна віспа (вважається знищеною у світі з 1980 року), чума, жовта лихоманка (і подібні з нею по епідеміології лихоманки Марбург і Ебола), холера. У Росії особливо небезпечними інфекційними захворюваннями вважаються також сибірська виразка і туляремія.
Способи інфікування, лікування та профілактики інфекційних захворювань
Лікування інфекційних захворювань зазвичай проводиться у спеціалізованих відділеннях стаціонарів, в легких випадках можливе лікування в домашніх умовах. Суворе дотримання протиепідемічного режиму є обов’язковою умовою. Сучасна медицина створила і успішно використовує велику кількість ефективних лікарських засобів. Це антибіотики, вакцини (застосовуються для профілактики інфекційних захворювань), імуноглобуліни різного роду, бактеріофаги і т.д.
Профілактика інфекційних хвороб не менш важлива, ніж лікування інфекційних захворювань. Велике значення надається вихованню охайності у людей. Звичайне миття рук після відвідин убиральні, виконання брудної роботи, перед їжею вже може вберегти від багатьох кишкових інфекцій. Крім того, джерелом інфекції можуть бути не тільки місця загального користування, але й гроші, поручні у транспорті, поверхня прилавків і багато іншого. Куплені фрукти і овочі можуть бути джерелом гельмінтів та інших небезпечних мікробів, тому їх обов’язково потрібно ретельно вимивати перед вживанням. Інфекційними носіями є таргани і гризуни, для боротьби з якими промисловість виробляє різноманітні засоби, якими необхідно обробляти місця їх скупчення і розповсюдження. Не можна скидати з рахунків комарів і кліщів. Ці комахи особливо небезпечні, оскільки переносять не тільки енцефаліт та малярію, але і СНІД разом з кров’ю інфікованої людини. Для захисту від кліщів і комарів існує безліч кремів і аерозолів для нанесення на одяг, а також фумігаторів і відлякувачів.
Особливості профілактики інфекційних захворювань
Основною особливістю профілактики інфекційних захворювань є те, що необхідно впливати на декілька ланок інфекційного процесу, а саме:
- знищення мікроорганізмів;
- вплив на шляхи передачі інфекції з метою запобігання зараження людини;
- вплив на організм людини для розвитку імунітету (несприйнятливості) до інфекцій.
Знищення мікроорганізмів
Для знищення мікроорганізмів на об’єктах зовнішнього середовища (стерилізація) використовуються фізичні, хімічні та біологічні методи впливу.
До фізичних методів стерилізації відносяться:
- висока температура — стерилізація медичного інструментарію, пастеризація продуктів;
- високий тиск — даний метод називається автоклавуванням, широко використовується в хірургічних стаціонарах;
- ультрафіолетове опромінення — використовується для стерилізації одноразового медичного інструментарію після упаковки.
Хімічні методи знищення мікроорганізмів надають перевагу використанню антисептиків. Антисептики — хімічні речовини, вплив яких призводить до загибелі мікроорганізмів (медичний спирт, йод, розчин брильянтового зеленого, перекис водню та інші).
У разі біологічного методу використовуються бактеріофаги — віруси, якими заражають бактерії, що призводить до їх знищення.
Вплив на шляху передачі інфекції
За способом зараження людини виділяють такі шляхи передачі інфекції, на які, відповідно, можливо впливати:
- повітряно-крапельний шлях передачі — для профілактики інфекційних захворювань використовуються маски, провітрювання, недопущення скупчення великої кількості людей в приміщенні (профілактика грипу, простудних захворювань, вітряної віспи, коклюшу, туберкульозу);
- аліментарний (харчовий) шлях передачі — важливу роль відіграє особиста гігієна, миття рук, продуктів харчування, відсутність мух у приміщеннях, де йде приготування їжі (усі кишкові інфекції, сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А);
- статевий (контактний) шлях передачі — важливим моментом профілактики таких інфекцій є відсутність безладного статевого життя з частою зміною партнерів і використання презервативів (вірусний гепатит В, С, ВІЛ СНІД, генітальний герпес, сифіліс, гонорея, папіломатоз);
- кров’яний шлях передачі — в цьому випадку запобігти інфекційні захворювання допоможуть стерильний хірургічний інструментарій, відмова від татуювань (особливо в домашніх умовах), тобто всі зусилля спрямовані на запобігання порушення цілісності шкіри і слизових оболонок (найчастіше — вірусний гепатит В, ВІЛ СНІД).
Імунопрофілактика інфекційних захворювань
Цей вид профілактики інфекційних захворювань безпосередньо пов’язаний із створенням в організмі людини імунітету (несприйнятливості) до певної інфекції за допомогою імунізації і називається — специфічна імунопрофілактика інфекційних захворювань. Виділяють два основних види імунопрофілактики:
- активна імунізація (вакцинація) — після введення в організм людини вакцини (антиген збудника або живі ослаблені мікроорганізми) відбувається утворення специфічних антитіл, які навіть при зараженні перешкоджають розвитку інфекційного захворювання. В даний час проводиться активна імунізація проти таких інфекційних захворювань: правець, коклюш, дифтерія, гемофільна інфекція, вірусний гепатит В, поліомієліт, кір, краснуха, епідпаротіт («свинка»), туберкульоз.
- пасивна імунізація — в організм вводяться готові антитіла до певної інфекції, що використовується для екстреної профілактики інфекційних захворювань (екстрена профілактика правця).
Яким б не був метод профілактики, його використання допоможе запобігти захворюванню, що особливо важливо при невиліковних інфекціях, таких як ВІЛ СНІД, сказ та вірусні гепатити.