Юлія Панкова
Ведуча реаліті “Ревізор” (Новий канал) Юлія Панкова разом із сім’єю провела 15 днів у повній окупації під Гостомелем. Родині довелося 14 ночей сидіти в підвалі при температурі +5. Без світла, газу, опалення, ліків та бензину. Вони були відрізані від усього світу.
Ми не могли виїхати. У сусідньому селі розстріляли родину. Нашого друга, який роздавав їжу мирним жителям, убили. В друзів днями померла мати. Її винесли та поклали на лавочку в пакеті й досі не поховали, — говорить Юля.
Щодня Юля чистила мітки для авіації на власному газоні, адже над ними постійно літали. Однак попри це, у двір все ж таки залетів великий шматок від граду.
Юлія Панкова
За час війни дівчина навчилася розрізняти звуки – розриви вакуумних бомб, градів та ураганів, польоти винищувачів, військових літаків та “алігаторів”. Коли було “тихо”, вони морально готувалися до нових бомбардувань.
9 березня загарбники ввалилися до нас у хату. Це були 13 підготовлених кадировців. З рудими бородами, обмундировані до зубів. Із ПЗРК/голками за плечима та потертими автоматами. У них були георгіївські стрічки на спинах та напис “розвідка”. Вони вирвали хвіртку, влетіли в будинок за секунду, рухалися по-спецназівськи, вриваючись у кожну кімнату. Це пекло тривало не більше 30 хвилин, але здавалося вічністю. Вони забрали телефони, мисливську зброю. Погрожували батькові. Це стало останньою краплею, і ми ризикнули виїхати з будинку. Далі не можна було в ньому залишатися, — розповідає ведуча.
Родині було важко прийняти рішення про евакуацію, адже офіційного зеленого коридору до них не було.
Відеопідтверджень про розстріл мирних жителів було багато, і я розуміла, що цей день може бути останнім. Довелося прийняти це та змиритися. Ми виїхали з білими прапорами, які зробили з простирадл і швабр. Рухалися колоною з чотирьох машин. З дітьми та немовлям, у якого закінчилася суміш, і воно було на межі смерті. Дивом проїхали три ворожі блокпости. Від кількості техніки та військових німіли руки. Я побачила все: обвуглені, змерзлі тіла, розстріляні цивільні машини, розбиту техніку. Щоразу зупинялися на узбіччі, коли назустріч мчали колони ворожої техніки. Доводилось пробиратися під градами й молитися, — розповідає ведуча.
Зараз Юля із сім’єю перебуває у безпечному місці. Проте зізнається, що після пережитого їй важко зберігати спокій.
Тепер не можу слухати музику. Мене дратують гучні звуки. А в тиші відчуваю немислиме напруження. Постійно чекаю, коли “прилетить”. Було всяке: страх смерті та голоду, віднімало ноги, не могла відновити подих після чергового бомбардування. Ми лишили все, але вижили, — каже Юлія Панкова.
Юлія Панкова
Нещодавно Ірина Білик присвятила окупантам емоційний вірш.
Печать страницы