Український актор, зірка серіалу “Фортечна” Олександр Печериця з перших днів повномасштабної війни поповнив ряди територіальної оборони і зараз обороняє Україну. В інтерв’ю для “Точка опори” артист зізнався, що таке страх на війні та складність розлучення з сім’єю.
Вже 26 лютого 2022 року артист поповнив лави територіальної оборони. Олександр зізнається, що радився з колегами перед тим, як іти у військкомат. Вже тоді частина киян зібралася із мисливською зброєю: незважаючи на відсутність бойового досвіду, запал був – і були дуже налаштовані.
“Я вирішив зганяти у військкомат, щоб зі своїм другом служити в одному підрозділі. А людей стільки! Такі черги! Я побачив їх очі, опинився в атмосфері такого драйву, ентузіазму, підключився до цієї енергії, і мені стало світліше. Не знаю, що це було. Можливо, адреналін. Тоді я видихнув і зрозумів, що все я прийшов і буду тут стільки, скільки потрібно. Я навчився розмежовувати. Все, що стосується війни і моєї участі — це певне реаліті-шоу або якась гра. Потім я відкладаю джойстик і йду в театр грати в виставі. Так, напевно, простіше для моєї психіки,” – поділився Печериця.
Найскладніше артистові далося відпустити дружину із сином за кордон, адже особисто він не міг їх евакуювати.
“Жахливо нервувався. Я знав, що їй буде непросто, тому що, коли ми навіть разом з малюком десь їздили, це було важко. Ми сперечалися через це, але вона прийняла рішення виїхати. У мене були спектаклі, тому я не міг.. Зараз я їй дуже вдячний, тому що вони в безпеці. Я не знаю, як почував себе, якби мій син і моя дружина були тут, де хтось може їм нашкодити. Напевно, це стало ключовим аргументом, щоб піти в тероборону, бо я не знайшов, що мені ще робити в перші дні війни. Треба було ухвалити хоч якесь рішення,” – згадує Олександр.
26 лютого він записався до ТрО. / Источник: instagram.com/oleksandr_pecheritsya
Читайте також: Тополя поділився спогадами з фронту: На щастя, нас не контузило
Підрозділ, у лавах якого служить Олександр, спочатку був під Києвом, а потім – у Харкові. Знаходження під постійним ракетним обстрілом стало для воїнів справжнім викликом. Тоді Печериця відчув страх і вміння його підкорювати, навчився жити із цим почуттям.
“Коли хтось каже, що не боїться, він або бреше, або придурок. Усім страшно, і це абсолютно нормально. Страх – це здорова річ, яка допомагає нам вижити і стати сильнішою. З ним потрібно вчитися домовлятися,” – висловився захисник.
До речі, Печериця довгий час не міг зізнатися мамі, що поповнив ряди ЗСУ, проте вона потім його розкусила: “Мовчав, знав, що прирікаю їх на переживання і безсонні ночі. Я, звичайно, розумію, що по-іншому близькі не можуть реагувати. Зрештою сказав. Спочатку розповідав, що я на полігоні, потім — що ми тут охороняємо дві бібліотеки. Їй так було легше, а я вже був у Харківській області”.
Печать страницы