Тимур Мірошниченко з родиною
На початку війни родина ведучого 1+1 Тімура Мірошниченко, рятуючи маленьких дітей, поїхала з Києва у більш безпечне місце, на захід України. Потім Інна вже без Тімура, але з його мамою та з 4-річною донькою Мією та 2-річним сином Марко вирушили до Німеччини. За кордоном вони прожили три місяці. Та днями повернулися додому, до Києва.
Жили у Мюнхені. Їхали туди, бо там мешкають їхні знайомі і знали, що там їм допоможуть. Кілька разів Тімур бачився із сім’єю за кордоном — коли виїздив у відрядження. Але то були короткі миттєві зустрічі. Ведучий активно займався волонтерською діяльністю та не припиняв роботи в телевізійній студії “Сніданку”, який під час війни виходить на каналах ТЕТ, 2+2 та YouTube.
Тимур Мірошниченко з родиною
Зустрівшись нарешті вдома, у Києві, через три місяці розлуки, перші хвилини тільки цілувалися та обіймалися, через емоції не вистачало слів. Наступного дня вони всією сім’єю завітали у гості до “Сніданку з 1+1” до Людмили Барбір та Руслана Сенічкіна та розповіли, як жили окремо ці місяці.
Діти перенесли розлуку краще, ніж я сподівалася. Готувала себе, що буде складно, адже Мія стовідсоткова татова донечка, а Марко – на 99 % татов синочок. Тому що тато їх вкладав спати, грався, дивився мультики та читав книжки, — розповідає Інна Мірошниченко.
Коли виїжджали з дому, найстрашніше для них було те, що їхали та не знали коли повернуться – завтра чи ніколи. Інна розповіла, що на всіх мітингах, на яких українці збирались в європейських містах, “усі ридають, бо хочуть додому”. На питання Людмили Барбір, за чим більше скучили, дружина Тімура неочікувано відповіла:
Більш за все скучили за українським сервісом. У нас навіть на вихідних можна зателефонувати у автомобільний сервісний центр та щось дізнатися. В Європі у ці дні ніхто не працює, — сказала Інна.
Руслан Сенічкін поставив головне питання родині: так що саме змусило повернутись в Україну на початку літа, адже війна ще не закінчилась?
Серед основних причин повернення додому Інна назвала відсутність житла, вона навіть не встигла подати документи на тимчасовий прихисток через бюрократію та довжелезні черги. Але остаточну крапку у питанні повернення додому поставив Тімур Мірошниченко, який вирішив: “Сім’я повинна бути разом”.
Коли всі разом, значно простіше вирішувати будь-які питання. А коли між нами тисячі кілометрів, це зовсім інша історія. Ба більше – дітям потрібен батько, а батьку потрібні діти. Вони вже добу не злазять з мене і це прекрасно, — каже ведучий.
Тимур Мірошниченко з дочкою Мією
Тімур Мірошниченко переконаний, що за цей час сім’я ще більше зріднилася.
Відстань лише зміцнила наші сімейні цінності. Ми постійно були на зв’язку, постійно намагалися відіслати один одному якісь відео та фото. Наприклад, дружина розповідала, що донька усюди, де ходила, казала, що тут пахне моїм татом, — розповів Тімур.
По поверненні діти вже чули сигнали тривоги: оскільки Марко ще дуже маленький, то взагалі не розуміє що воно є, а Мія трошки напружується, коли чує потужне виття сирени. Тому страх травмувати цими звуками дітей залишився.
Людмила Барбір не могла не поцікавитись у подружжя, про що зараз мріють? Адже в них, як і у мільйонів українців, до війни були свої плани, які довелось відкласти.
Хочемо разом відпочити. Ми бачили такі красиві місця, і не могли ними насолодитися. Ти бачиш якесь диво природи, а тобі боляче, бо хочеш бути вдома і щоб там не було війни. Розумієш, поки всі милуються цією красою, тобі хочеться кричати: в нас вбивають людей! Допоможіть нам! Хочеться кудись поїхати і вже не переживати, як там вдома наші рідні, — каже Інна Мірошниченко.
Печать страницы