Український танцюрист та військовослужбовець ЗСУ Назар Грабар після початку повномасштабної війни поповнив разом із рідним братом Іллею лави української армії. Вони служили у одному підрозділі. У грудні його брат загинув. В інтерв’ю Анатолію Анатоличу згадав, як дізнався про втрату.
Читайте також: У боях за Україну загинув письменник Ігор Мисяк
Коли це сталося, Назар сам перебував з пораненням у військовому шпиталі. Можливо, якби його не було евакуйовано, то могло статися страшне. Воїн ділиться, що власне поранення почав відчувати приблизно через 20 хвилин, відчув дірку в грудях, проте дихати міг, що його заспокоїло – отже, легені не пошкоджені. Назар не хотів евакуюватися, до останнього не повідомляв командира, бо за 100 метрів на позиції був його брат. Захисник розумів, що Ілля бігтиме до нього.
Проте кров не зупинялася, ставало холодно. Рішення командира роти було оглянути Назара. Після чого його евакуювали для проведення операції, як би він не чинив опір.
“Я говорив: “Ні-ні-ні. Я не можу їхати. В мене на позиції брат. Я не поїду”. Але мене все одно забрали. Не знаю, чому, але всю дорогу я тупо ридав і весь час писав зв’язками: “Як там Ілля? Скажіть йому, що я норм, що скоро я повернуся”. Мені відповідають, що все добре. І так цілий день,” – згадує Грабар.
Перебуваючи в лікарні, Грабар дізнався за кілька годин, що практично повністю його підрозділ не вижив після обстрілу російських окупантів. Йому зателефонував командир зі словами: “Вибач, ми не вберегли. Ілля загинув”. До останнього не міг повірити, що його брат справді загинув.
“Я вибіг із палати і почав кричати: “Не може такого бути. Це стовідсоткова інформація?” Командир відповів: “Так, їх накривають: танками та мінометами, всім. Ми вже кілька годин намагаємось витягнути з позиції тіло… Ця ніч була для мене найстрашнішою у житті. Я простояв всю ніч у лікарні навколішки і ридав,” – ділиться Назар.
Найважче було повідомити мамі. Після того, як він зміцнів, вирушив до мами до Бучі. Першою про страшну новину він розповів двоюрідній сестрі. Коли Назар приїхав додому без брата, мама одразу все зрозуміла.
Печать страницы