Катерина Гулякова
У 40-серійному серіалі “Топтун”, який вийде 4 жовтня о 17:00 на каналі “Україна”, одну з головних ролей зіграла Катерина Гулякова. Редакції tochka.net актриса розповіла про свого персонажа, що для неї головне у вихованні доньки і які книги рекомендує прочитати друзям.
Мого персонажа звуть Анна Дереза. Вона розумна і впевнена в собі, зухвала і дуже смілива. Але Анна не зараза, бо в основному мої героїні рідкісні сволочі. (Усміхнулася.)
Що б не відбувалося в житті героїв серіалу, як би не складалися їхні стосунки, наприклад, хтось комусь симпатизує або начебто ворогує, але як тільки ми стикаємося з серйозною небезпекою, то стоїмо один за одного горою. І коли читаєш сценарій, то відчуваєш згуртованість і розумієш, який сенс несе історія і що важливо показати глядачеві через свого персонажа.
Зараз у житті багатьох батьків досить складний і заплутаний період, який би я назвала “час без часу”. Ми йдемо від правил, звичних нам з дитинства, і шукаємо свої.
В основі того виховання, яке дали нам і нашим батькам за Радянського Союзу, не було найголовнішого: батьки не показували, що люблять нас. Рідко можна було почути: “Я так тебе люблю”, “Ти така гарна”. Раніше не прийнято було обіймати дитину, цілувати її, притискати до себе, хоча у мене було щасливе дитинство, в якому було багато любові. Зараз я постійно тискаю Соню, обіймаю її та завжди кажу, яка вона красива. Дочка знає, що б не сталося в нашому житті, я її все одно люблю. Мені здається, що підтримка — це найголовніше, що ми можемо дати своїм дітям.
У мене з Сонею прекрасний тандем, бо ми два вогненних знаки. Між нами любов! (Усміхнулася.) Ми друзі, але тільки до того моменту, поки вона не намагається сісти мені на голову. І тоді я показую: стоп, опустилися на землю і згадали, хто є хто. Мої діти знають, що я ненавиджу хамство. Я терплю все, але тільки не грубу поведінку.
Неможливо навчити дитину тому, чого ти сам не робиш. І якщо я розумію, що Соня не чує мене або не хоче щось виконувати, я аналізую, що сама для цього роблю. Наприклад, якщо я вчу англійську, донька теж починає займатися. Якщо я щось читаю, вона бере в руки книгу. Все тільки на своєму прикладі.
Катерина Гулякова
Неможливо виділити якусь одну. Більш того, коли я читаю чергову шикарну книгу, у мене з’являється відчуття, що більше такої немає. Можу порекомендувати п’ятитомник Ернста Малашева. Я прочитала його запоєм. Наступний твір — “Квітка життя” Друнвало Мельхіседека. Все, що описано в ньому, мені дуже близько.
Ще б я порадила книгу Анастасії Нових “Сенсей. Споконвічний Шамбали”. Вона змінила не тільки моє життя, але і деяких моїх друзів. Я їм просто порадила, а зараз вони настільки духовно виросли! Це такі люди, від яких я отримую знання, тому із задоволенням приходжу до них, щоб послухати та поговорити.
Ми не знаємо, що зверху для нас уготовано і які події в житті вплинуть на нас, тому мій головний девіз останнім часом — “Все, що не робиться — все на краще”. Ми іноді квапимо події, хоча деколи треба почекати всього лише зовсім небагато, щоб отримати все те, чого ми так хочемо. А нам властиво хапатися за першу-ліпшу і потім ми залишаємося ще чимось незадоволені. (Усміхнулася.)
Я люблю людей і не можу без них. Хоча у мене така робота, що поруч постійно або колеги, або знімальна команда. Дуже часто ми перебуваємо разом по 12 годин на день, і часом хочеться сховатися, побути наодинці. Але якщо я виспалася і відпочила, то знову отримую задоволення від спілкування та обміну енергією. Соня така ж відкрита. Вона вчиться багато чому у мене, а я у неї. До того ж моя дочка Левиця, і я, колись все зваживши й усвідомивши в стосунках, вирішила: “Напевно, я чекаю свого Льва”. Це дуже сильний знак і однозначно моя людина.
Печать страницы